АССІЯ АХАТ: «СКРИПКУ Я НЕНАВИДІЛА, АЛЕ НАПОЛЕГЛИВО ВЧИЛАСЯ НА НІЙ ГРАТИ…»

Життя киянки Інеси Данилової можна поділити на два етапи. Перший – роки навчання гри на скрипці, консерваторія, стажування у Франції, а відтак робота в Національній філармонії України… Другий – одруження з бізнесменом, власником супермаркетів «Фуршет», відколи й почався її шлях на вершину української поп-музики.
Нам стало цікаво, чи завдяки шоу-бізу відома скрипалька стала фінансово незалежною від чоловіка й чим їй доводиться жертвувати, аби зберегти спокій і затишок у власній сім’ї? Про це та багато іншого Ассія Ахат охоче розповіла читачам СіДу…

«У РОБОТІ ЧОЛОВІК НЕ ДОПОМАГАЄ ЖОДНОЮ КОПІЙЧИНОЮ…»
– Ассіє, нещодавно у Палаці «Україна» відбувся твій концерт на підтримку нового альбому «Ангели не курять» та майбутнього туру «Пристрасть, порок і скрипка». Такі дійства потребують чималих коштів. Чоловік допомагає фінансово?
– Я не можу сказати, що забезпечую себе цілком, бо, приміром, мені не до снаги купити дороге авто. Але, дякувати Богові, добре організовую власний бізнес… Уже шість років чоловік не втручається в мій творчий процес, не допомагає у роботі жодною копійчиною. І хоч буває складно (іноді навіть не маю чим платити зарплатню співробітникам), усі проблеми долаю сама… До того ж намагаємося залучити до співпраці спонсорів, адже концерти направду дуже дорого коштують… Наприклад, у майбутньому турі зі мною гастролюватиме цілий симфонічний оркестр, а в кожному місті, де будемо виступати, співатиме хор сиріт із місцевих дитбудинків… Олена Коляденко (керівник шоу-балету «Freedom». – Авт.) сказала мені: «Ассіє, ти, мабуть, з глузду з’їхала! Хто ж стільки людей возить у тур?!» Утім виступати з трьома музикантами й двома танцюристами – це не для мене…
– Як гадаєш, чим саме привертаєш увагу? В чому секрет твого успіху?
– Успішною ставала поступово, хоч завжди мріяла про стрімкий злет. Утім така удача трапляється надзвичайно рідко, адже часто стрімкий злет тягне за собою й стрімке падіння… А секрет успіху в тому, що роблю те, що добре вмію, себто я не зрадила себе, люблю свою справу…
…Ассія Ахат народилася в сім’ї, де кожен має хороший музикальний слух. Мама – природжена акторка й співачка, але працює інженером. Батько має стосунок до металургії, нині він працює в Академії наук.
Скрипку Інеса ненавиділа, хоча з п’яти років наполегливо вчилася на ній грати. Жодне заняття дівчини не минуло без гірких сліз, тож інколи мала мріяла прийти до музичної школи й нічого там не побачити, окрім руїн… Але у дванадцять Інеса усвідомила, що музика неодмінно має стати її професією. Відтак закінчила музичне училище ім. Р.М. Глієра, музичну академію ім. П. І. Чайковського, здобула звання лауреата і дипломанта міжнародних конкурсів у Франції та Італії, гастролювала Європою з квартетом «Сapris Plus», де виконувала партію першої скрипки…
Типові для жіночих колективів декретні зміни складу, надзвичайний успіх китайської скрипачки Ванесси Мей та придбана на гастролях у Нью-Йорку електроскрипка надихнули її виступати сольно. Саме у ті часи й народилося нове сценічне ім’я Ассія Ахат, з’явилися перші музичні записи та претензійні відеокліпи. Нині у доробку музикантки та співачки сім альбомів…
– Твої протеже, гурт «69», майже завжди виступають разом із тобою. Якось ти сказала, що пишногруді, під метр вісімдесят на зріст дівчата з цієї групи саме такі, якими мають бути справжні артистки. Але ж нині на сцені чимало й несправжніх співачок…
Мабуть, кожному своє… Проте коли артистку, що називає себе зіркою (а кожна хоче бути такою), люди на вулиці не впізнають, ба навіть не звертають на неї уваги… Яка вона після цього зірка? Буває, що, приміром, в офіс зайде людина й ніхто навіть голови не поверне у її бік. Це тому, що енергетика в цієї особи слабенька. Або її взагалі немає… Іншим варто тихенько зазирнути до приміщення – і всі чомусь озираються…
Коли кудись заходять дівчата з групи «69», здається, що всі підводяться. Ось такі вони яскраві й помітні. І річ зовсім не в зрості, а у внутрішньому стані. Дівчата так себе люблять, що змушують любити інших, і це дуже важливо для зірки… Іноді такої самовпевненості у людини буває надміру, а іноді її бракує…
– Продюсування гурту «69» – це відкриття у собі нових творчих граней?
– Це радше реалізація амбіцій, бо мені раптом здалося, що зможу добре, професійно та красиво організувати групу. Гадаю, у мене вийшло, тож нині головне – довести проект до певної вершини, на якій дівчата зможуть упродовж багатьох років бути справжніми зірками. Звичайно, якщо їм не забракне працьовитості та наполегливості…

«РАНІШЕ МУСИЛА ЩОНЕДІЛІ ЇЗДИТИ З ЧОЛОВІКОМ НА РИБОЛОВЛЮ…»
– Твоя сім’я підтримує тебе на концертах?
– Звичайно!
– Розкажи, а яка мама Ассія Ахат? Можливо, поділишся рецептами виховання синів, яких у тебе двоє?
– Якщо коротко себе охарактеризувати, то я, мабуть, квочка, бо намагаюся максимум уваги приділяти сім’ї, завжди поспішаю додому. У мене ніколи не виникає бажання піти погуляти, потусуватися ввечері, тож якщо не маю концерту, то після роботи одразу мчу додому. Знаю, як я потрібна своєму п’ятирічному хлопчикові, як важливо сину бодай півгодини перед сном побути зі мною. До речі, це вже наша традиція: читати або розповідати Філіпу казки, обговорювати якісь новини…
– Я не помилюсь, якщо скажу, що у вашій сім’ї головний чоловік? А чим доводиться жертвувати, аби підтримувати з ним теплі стосунки?
Насправді я геть не феміністка. Легко підпадаю під вплив чоловіка, бо таки він голова сім’ї і відповідальний за рідних та бізнес… А Ігор цінує мене за стриманість, терпеливість, доброту та жіночність… У нього є правило: я мушу їздити з ним у відрядження, надто закордонні… Насправді мене втомлюють ці подорожі, на які часом гаю по дві доби. У такі дні серце крається, бо знаю, що вдома маю роботу…
Раніше щонеділі мусила їздити з чоловіком на риболовлю. Але, слава Богу, після появи синочка ці повинності автоматично перейшли йому. Добре, що малий любить рибалити, тож я залюбки випроводжаю їх удвох.
– А як лагідно одне одного називаєте?
– Чоловік називає мене Зайчиком, а я його – Ігорюшею…
…Бідна скрипалька, яка виховувала сина Данила (нині хлопець навчається в Лондоні), та бізнесмен Ігор Бабенко (від першого шлюбу він має двадцятип’ятирічного сина Артура, який нині постачає товарами супермаркети, що належать батькові) познайомилися на вулиці. «Ігор їхав на синій дев’ятці й зупинився, тільки-но помітив мене. Тоді я не мала ні автомобіля, ані грошей на таксі…» – розповідає Ассія. Її чоловік і досі з усмішкою згадує, якою дружина була колись: встигала все зробити без авто, бігала з торбами на ринок, у магазини, пральню… А відтак щодуху мчала на заняття в консерваторію.
Щоправда, й нині скрипачка активна, проте зовсім розлюбила домашню роботу… От тільки коли треба щось зробити для дитини – то це святе… А допомога малому Філіпові справді не завадить, бо відвідує хлопчик дві школи: в одній вивчає логіку, малювання, музику, в іншій опановує англійську, німецьку та французьку мови…

«УПЕВНЕНА: ЧОЛОВІКИ НЕ ЛЮБЛЯТЬ НАДТО РОЗУМНИХ ЖІНОК…»
– Дозволь тебе процитую: «Моєму чоловікові подобається повторювати: «Боже, яка ти у мене дурочка!» Однак за ці слова ти на нього не ображаєшся і вважаєш, що жінці інколи варто вдавати, ніби вона чогось не розуміє…
– Упевнена, що чоловіки не люблять надто розумних жінок. Бо коли ми стаємо мудрішими за наших коханих, це їх певним чином принижує, вони почуваються якимись неповноцінними…
– Знаю, ти неазартна людина. А у житті від чого маєш найбільшу втіху?
– Звичайно, це моє особисте життя, а також концерти, на яких заряджаюся позитивом…
– Нині багато сімей розпадається. Як гадаєш чому?
– Як на мене, то причина розлучень зазвичай у жінці. Чомусь більшість із нас увірували в те, що якщо вже вийшли заміж, то це назавжди і все буде суперово. Часто вдень ми красуні, а ввечері вмилися, одягнулися в бозна-що і зустрічаємо чоловіка з роботи. Непривабливою він бачить нас уранці, такою ж, або й гіршою, – ввечері… Які в нього можуть виникнути емоції? А ще переконана: аби дочекатися свого моменту і щастя, для жінки важливо бути терпеливою…

simya.com.ua