Трішки анатомії. Це потрібно знати.

Природа подбала про нас, передбачивши різноманітні рухи, і «уберегла» внутрішні органи, створивши надійну, міцну анатомічну структуру хребетного стовпа. Закріплений своєю нижньою частиною між тазовими кістами, він тягнеться вгору до основи черепа, підтримуючи плечовий пояс.

Хребетний стовп (мал.1)

Хребетний стовп (мал.1) складається з 33-34 хребців, з яких 24 вільні (7 шийних, 12 грудних, 5 поперекових), інші зрослі хребці утворюють дві кістки – криж (5 хребців) і куприк(4-5 хребців)

Шийні хребці забезпечують рух голови: повороти в сторони, нахили вперед та назад, а також підтримують її.

Грудні хребці, з’єднані з ребрами, утворюють грудну клітку.

Поперекові хребці формують поперековий відділ. Це наймогутніші та наймасивніші, а також найрухливіші хребці, що забезпечують до 80% рухів при нахилах.

П’ять зрослих хребців формують криж, чотири зрослі хребці куприка, являють собою залишки хвостового кістяка в основі хребта.

Кожен хребець (мал.2) має тіло, від якого відходить дужка, що несе на собі ряд відростків. Вона разом із задньою поверхнею тіла хребця утворює хребетний отвір, а дужки всіх хребців утворюють хребетний канал, у якому знаходиться спинний мозок. Від дужки в сторони відходять поперечні відростки, назад – остистий відросток, а вгору і вниз суглобові відростки.

пульпозне ядро

фіброзне кільце

геалінові пластинки

остисті відростки

тіло хребця

Тіло хребця складається з кісткової губчатої тканини, що забезпечується кров’ю і покритою шаром дуже міцної кістки. Кісткова тканина – це жива тканина, де відбувається безперервний обмін речовин, особливо мінералів, кальцію, фосфору, а також вітаміну D.

фіброзне кільце

пульпозне ядро

остисті відростки

тіло хребця

Мал. 2. Хребець: а) вид збоку, б) вид зверху

Кожен хребець має чотири суглобні поверхні, за допомогою яких він з’єднується із сусідніми нижнім та верхнім хребцями, що покриті хрящиками.

На відміну від кісток, хрящики не мають кровопостачання. Вони харчуються дифузно, тобто за рахунок так званого «насосного» механізму. При кожному кроці людини вони стискаються, виділяючи змащувальну (синовіальну) рідину, що утримується в капсулі, яка оточуючи суглоб, потім знову розтягується і всмоктує її назад. Хребет витримує велике статичне та динамічне навантаження, що відбивається на його будові. Він має чотири вигини, внаслідок чого його профільний контур утворює хвилеподібну лінію. Вигини, опуклі вперед, носять назви лордозів, а опуклі назад – кіфозів.

Мал.3. Вигини хребта

Розрізняють лордози шийні й поперековий, а кіфози грудний та хрящовий (мал. 3). І кіфоз, і лордоз представляють собою явище фізіологічного порядку, вони пов’язані з вертикальним положенням тіла людини. Звичайно, вигини хребта діють як пружина, завдяки чому в ньому виникають пружні деформації у відповідь на дію
сили притягання і хвильових поштовхів від землі під час ходіння й бігу.

Мал.4.Рухи акробата

Це відбувається за­вдяки біологічним амор­тизаторам – хребцевим дискам, що з’єднують хребці, не даючи їм сти­катися. Саме вони, ці воістину унікальні анато­мічні утворення, дозво­ляють акробатові, гімнас­тові, танцюристові вико­нувати складні рухи (мал.4). Вони не тільки скріплюють хребці один з одним, не тільки пом’якшують поштовхи, але й обумовлюють гнучкість і еластичність рухів хребта. Кожен диск (мал. 2) складається з фіброзного кільця і студенистого (пульпозного)ядра. Розмір ядра в діаметрі від 1 до 2,5 см. у дорослої людини. Ядро дорослої здорової людини містить 83% води, а в літніх – до 70%.

Саме зменшення змісту води в ядрі призводить до втрати еластичності диска, уповільнення обміну речовин і його старіння.

Мал.5. Міжхребцевий диск: а) при навантаженні, б) при розвантаженні, витяжінні

Висота дисків і хребта протягом доби непостійна, після нічного відпочинку висота їх збільшується, а до кінця дня зменшується (мал. 5). Добове коливання довжини хребта досягає 2 см. Деформація міжхребцевих дисків буде різною при стисканні й розтягуванні. Якщо при стисканні диски зменшуються на 1-2мм, то при розтягуванні висота їх збільшується на 3-5мм.
Стійкість хребта обумовлена досить складною анатомією м’язово-зв’язкового апарату хребта.
М’язи тулуба, можна, розділити на три групи: 1) м’язи спини, 2) м’язи грудей і 3) м’язи живота. М’язи живота і м’язи спини діють на противагу один одному.
М’язи живота тягнуть тулуб вперед, врівноважуючи зусилля вироблене м’язами спини, що вирівнюють хребет.
М’язи спини в свою чергу можна розділити на поверхневі і глибокі. На мал. 6. показано розташування поверхневих м’язів спини, що визначають зовнішній рельєф тулуба зі спини. На цю групу м’язів припадає фізичне навантаження при виконанні рухів з великою амплітудою.
Глибокі м’язи спини призначені для виконання рухів з малою амплітудою і є основною складовою частиною «м’язового корсету». Вони розташовуються під поверхневими м’язами спини в три ряди. На мал.6. (а, б і в) показано розташування м’язів хребта першого, другого і третього рядів.
Глибокі м’язи спини не визначають зовнішній рельєф тіла людини. Ці м’язи більш слабші, ніж поверхневі, а при малорухливому способі життя другий, і особливо третій ряд м’язів практично не відчувають фізичного навантаження.

Рис.6. Глибокі м’язи спини

Однак їхня роль більш значуща аніж здається, оскільки для людини, що не є спортсменом і постійно не займається фізкультурою, саме ці м’язи в першу чергу оберігають хребет від травм і беруть участь у його харчуванні.

По всій довжині хребетного стовпа хрящовий і зв’язковий апарати знаходяться між собою в стані протидії. Завдяки цьому хребет має досить значну рухливість.

Таким чином, м’язи хребта забезпечують повороти, згинання і розгинання хребта, а зв’язки утримують хребці й обмежують його від занадто великих вигинів.

Зв’язки і м’язи в чомусь схожі, а в чомусь істотно відрізняються один від одного.

Схожість полягає в тому, що і м’язи і зв’язки прикріплені до хребців або міжхребцевих дисків і ніби об’єднують їх в одну цілу систему. А одна із істотних відмінностей полягає в тому, що зв’язки розтягуються (скорочуються) приблизно в 10-20 разів менше і повільніше, ніж м’язи.

Коротко зупинимося на одній з найважливіших функцій хребта – захист спинного мозку, що з’єднує головний мозок з периферичною нервовою системою. Від головного мозку вниз через спинний мозок проходять рухові сигнали до м’язів, а в зворотньому напрямку – чуттєві імпульси від нервових закінчень різних ділянок тіла.

Спинний мозок є частиною центральної нервової системи. Він повністю пронизаний кровоносними судинами і захищений хребцями, дрібними зв’язками і м’язами (мал.7).

Дуральний мішок

спинний мозок

корінець спинного мозку

Мал. 7. Спинний мозок, його корінці

Спинномозкові нерви через рівні проміжки відгалужуються від спинного мозку і проходять між суглобними поверхнями і тілом хребця.

В залежності від болючих відчуттів (див. Таблицю розділ остеохондроз) можна, встановити область обмеження (компресії) нервових корінців, і отже, більш ефективно використовувати фізичні вправи для декомпресії ураженої області хребта.

В залежності від ступеня вигинів хребта, його загального стану, стану зв’язок і навколишніх його м’язів, залежить постави людина, за якою можна попередньо встановити проблеми, що має людина.