Фізичні вправи та функціональні резерви організму

Людина має досить великі можливості пристосуван­ня до незвичайних умов існування або дії надзвичайних факторів. Ця здатність базується на резервах організму та його здатності до компенсаторних реакцій. Під фізіологічними резервами розуміють створену протягом еволюції здатність організму або його окремих органів значно підсилювати інтенсивність своєї діяльності порівняно з періодом спокою.

Ці резерви обумовлені анатомо-фізіологічними та функціональними особливостями будови органів, а саме:

— наявністю парних органів;

— здатністю одних органів та систем частково вико­нувати функцію інших.

Резервні можливості дозволяють організмові витриму­вати певний час без пошкоджень від дії факторів середови­ща або патогенних чинників, які за своєю силою значно перевищують рівень, що спостерігається у звичайних умовах. Так, при гіпоксії, треновані люди протягом більш тривалого часу зберігають працездатність. Нако­пичення кислих речовин у крові, тобто явище ацидозу (від acidus — кислий), є дуже небезпечним для здорової, але нетренованої людини вже при рН=7,1-7,2, а у спорт­сменів рН крові може знижуватись на деякий час до 6,92.

Вивчення фізіологічних резервів організму, їхнє підвищення й використання мусить увійти до арсеналу методів оцінки та закріплення здоров’я людини.

Існують особливості стану фізіологічних систем у людей залежно від їхньої тренованості

Таблиця 3. Показники стану серцево-судинної та дихаль­ної систем у тренованих і нетренованих людей одного віку

Слід зазначити, що систематичне виконання фізич­них вправ дозволяє зберегти фізіологічні резерви, а відповідно високий рівень здоров’я та працездатності до дуже похилого віку.

Фізично треновані особи не лише здатні без будь-яких негативних наслідків різко підвищити функції органів і систем, але й витратити на це менше енергії, як у стані і спокою, так і при фізичному навантаженні. Наприклад, частота серцевих скорочень за 1 хв. в період спокою у тренованих людей — 50-60, у лижників та марафонців — 40-50, а у нетренованих — 70-80. Таким чином, при меншій частоті скорочень серце довший час відпочиває, а тканини організму одержують із кров’ю достатньо по­живних речовин при менших витратах енергії.

Особливе значеня це має для кровообігу в самому серці, який забезпечує його клітини киснем і поживни­ми речовинами, та видаляє з них кінцеві продукти обміну речовин, а це відбувається переважно в період загальної діастоли серця. Тривала діастола сприяє нормальному кровопостачанню до м’язових клітин у найглибших ша­рах лівого шлуночка, які знаходяться в гіршому стані, ніж інші.

Закон серця — уся кров, яка надійшла до його камер під час розслаблення, мусить вийти з них під час скоро­чення. Тому довше розслаблення тренованого серця за­безпечить надалі краще його скорочення.

Для хворих на ішемію серця фізична гігієнічна гімна­стика є методом вторинної профілактики, адже підви­щення рівня моторної активності знижує частоту серце­вих скорочень та зменшує діастолічний тиск.

Таким чином, хоча резерви організму є показником індивідуальним, але систематичні фізичні вправи здатні їх значно збільшити у кожної людини.