Вам не перемогти людини, сповненої нервової сили. Вона прос­туватиме знову і знову до мети, не помічаючи, як часто вона зазнає поразок, — і врешті-решт переможе. 5% людей керують людством — і провідною є нервова сила.

Ваше здоров’я, сила, життєздатність і терпіння вимірюються безпосередньо вашою .нервовою силою. Це дає вам той резерв сили, який робить життя сповненим успіху та зваби. Світ повен людей, які мають розум і здатні піднятися на вершину. Але їм бракує потрібної нервової сили, яка штовхала б їх уперед. При­вабливість жінки, її чарівність і жвавість безпосередньо причетні до нервової сили, яка змушує жінку променіти здоров’ям.

Нервова сила і тілесне здоров’я внутрішньо пов’язані. Ваше тіло — складна машина. Нервова сила — його рушійна сила. Її енергія залежить у свою чергу від гармонійної діяльності життєвих органів. Із легенів та серця кров через розгалужену циркуляційну систему надходить до всіх клітин тіла і від них розносить їжу по всьому тілу. Коли якийсь орган погано працює, кров не має елементів, потрібних для створення нервової сили. Ваш шлунок повинен добре перетравлювати. Органи виділення — ки­шечник, легені, нирки та шкіра повинні мати для успішної роботи величезну нервову силу. Селезінка, печінка і всі кровотворні орга­ни мають працювати гармонійно. Коли ви щоранку прокидаєтесь із відчуттям млявості та втоми, коли ви відчуваєте, як тягнуться роки, коли майбутнє здається безнадійним і ви почуваєтесь не­щасним, — це означає, що з вашою нервовою системою не все гаразд. Ваша нервова сила — в мінусі замість плюса.

Є лише один шлях — перебудова нервової сили. Тіло — орга­нізм, що зцілює сам себе, якщо йому дозволити йти шляхом природи. На жаль, сьогодні більшість, марнують нер­вову силу і підстьобують нерви, намагаючись урівноважитись. І тим самим лише погіршують справу.

Серед хвороб, з якими рано чи пізно зіштовхується більшість людей, на одному з перших місць порушення функцій опорно-рухового апарату і хребта. За поширеністю вони займають друге місце після серцево-судинних захворювань. Оскільки опорно-рухова система – це наш каркас, опора й основа, то її розбалансованість провокує хвороби інших систем і окремих органів, а також зниження рухливості і погіршення загального стану організму.

Хвороби хребта, кісток і суглобів однаково властиві і молоді, і людям похилого віку.

Чоловіки страждають ними майже в два рази частіше, ніж жінки. Тут позначаються особливості чоловічої анатомії і фізіології, підвищені фізичні навантаження.

Практично з однаковою частотою хворіють старі і молоді, бідні і багаті, от тільки чоловіки трохи «випереджають» жінок. Що ж провокує нескінченні хвороби опорно-рухового апарату?

Фахівці стверджують, що до факторів ризику відносяться малорухвивий спосіб життя, сидяча робота, недостача часу і сил для заняття спортом, надлишкова вага, механічні травми, надлишкові фізичні навантаження, переохолодження, носіння взуття на високих підборах або зовсім без них.

Резюме непривабливої статистики виглядає приблизно так:

Більшість людей зовсім не вміють розумно розраховувати фізичні навантаження: або «перебирають», або «недобирають», що не може не позначитись на стані їхнього опорно-рухового апарату.

Разом з їжею наш організм далеко не завжди одержує необхідні для кісток і м’язів хімічні елементи найчастіше отримує занадто багато непотрібних йому речовин, наприклад солей, у надлишковій кількості. Не справляючись з їхнім виведенням, організм відкладає солі «прозапас» у кістках і суглобах, що порушує їхню роботу.

До перерахованих вище факторів потрібно додати незручне взуття і одяг, що люди нерідко носять, щоб тільки не відстати від моди, намагаючись не звертати уваги на те, як воно тисне і тре. Хочемо крокувати в ногу з модою, а стаємо її жертвами. Причому в жертву тут приноситься не щось несуттєве, а власне здоров’я.

Виходить, що до «групи ризику» належать практично всі! Гіподинамія і неправильне харчування – спосіб сучасної людини, де б він не жив, до якої б вікової категорії не відносився. Що ж робити? В першу чергу слід пам’ятати про те, що всі ми – потенційна «група ризику». Ми повинні займатися профілактикою: оптимізувати свої режими харчування і режими фізичних навантажень, відмовитися від «неправильного» взуття, постаратися звести до мінімуму ризик травматизму.

А якщо уже хворий? Виходить, потрібно почати все можливе, щоб вилізти з хвороби.

Дегенеративно-дистрофічні зміни в суглобах і кістках хребта є характерною ознакою хвороби або старіння організму. Ці зміни негативно впливають на життєді­яльність, викликаючи відчуття дискомфорту, скова­ності, підвищеної втомленості, вегетативних дисфункцій, знижується працездатність тощо.

Неврологічні ускладнення супроводжують остеохон­дроз хребта, а 80% випадків ураження периферичної нервової системи зумовлені зміною стану хребців.

Щоб визначити суть цих процесів та виявити шляхи їхнього попередження потрібно знати анатомо-фізіологічні особливості хребта, фактори ризику для нього, перш за все ті, які зумовлюють зміни стану тулуба та кінцівок.

Хребет — це єдина функціональна система, в якій розрізняють шийний, грудний, поперековий і крижовий відділи. Його структурною та функціональною одини­цею є хребетно-рухливий сегмент, який складається із двох хребців, поєднаних між собою суглобами (міжре­берні з іншими), міжхребцевого диска, зв’язково-мус­кульного апарату, сегментарних джерел іннервації та кровопостачання.

Кожен хребетно-рухливий сегмент робить свій вне­сок у призначення хребта, який забезпечує такі функції:

1) рухлива — усі переміщення людини, пов’язані з хребтом;

2) захисна — захищає від ушкоджень спинний мозок, нервові корінці, артерії й вени;

3) амортизаційна — забезпечується амортизаційни­ми властивостями хрящів дисків, капсульно-зв’язково­го і сухожильно-м’язового апаратів, фізіологічними про­гинами хребта;

4) опірна — підтримка положення голови, кінцівок і внутрішніх органів;

5) рівноваги — підтримка тіла в просторі;

6) метаболічна — існує тісний зв’язок з обміном ре­човин, особливо вітамінно-мінеральним, із внутрішніми органами, периферичним кровообігом та іннервацією.

Тому у багатьох випадках механічний і рефлектор­ний вплив хребта на зазначені процеси є безпосередньою ланкою патогенезу різних захворювань.

Слід також зазначити, що міжхребцеві диски та суг­лоби з віком (після 12-16 років життя) втрачають власні джерела кровопостачання, подальший обмін у них пов’я­заний виключно з дифузією через міжтканинний простір. Але процес дифузії в умовах механічної компресії, гіпо­динамії і малої рухливості хребта, порушення загального гомеостазу через незадовільну функцію печінки, шкіри, нирок, кишечнику суттєво сповільнюється.

Особливістю кісткових структур хребта є їхня схильність до надмірного росту у разі мікротравми або значного навантаження, тому що компенсаторні та адап­таційні можливості хребта не безмежні. При надмірному перевантаженні виникає гостра або хронічна перенап­руга тканин, яка проявляється їхнім компенсаторним ущільненням, вегетотрофічними порушеннями тощо.

При надмірних рухах функціональних одиниць мо­жуть бути розтягнення капсульно-зв’язкових структур, навіть їх розрив.

Якщо коротко підсумувати, то можна сказати наступне: хребет – це основа скелета, він надає тілу потрібної форми, до нього кріпляться шари великих і малих м’язів, а також зв’язки спини й живота. Це слугує для утримання тіла у вертикальному положенні, а всіх життєво важливих органів на своїх місцях. Якщо у тварини органи підвішені під закругленим спинним хребтом, то в людини ж вони розташовані вздовж прямого хребетного стовпа та підтримуються ним, протидіючи силі ваги.

І в середині цієї колони, що опускається від мозку і захищених кістками хребців, спинний мозок, який є центром, оточеним великою мережею рухових та чуттєвих нервів, що розходяться в усі частини тіла.

Вважається, що причиною багатьох хвороб є ненормальний стан хребта, наприклад неправильна постава. Різкі поштовхи й навантаження можуть викликати зрушення хребців і защемлення нерва, що відходить від спинного мозку, а це призведе до порушень функцій того органу, який керується цим нервом.

Якщо ж хребет викривляється, то перш за все це впливає на скелет і м’язи, а зв’язки подовжуються або коротшають, внутрішні органи зміщуються, що й призводить до захворювання всього організму.

Ми ж, українські жінки, на відміну від італійських, знаємо, що самого лише кохання замало для стрункої фігури та привабливої зовнішності, тому й не шкодуємо часу, сили та грошей для боротьби з несправедливою природою.

Нам на допомогу було створено безліч засобів для схуднення: це й пігулки, й порошки, чаї, тренажери, й пояси-метелики. Та основним, а можливо навіть найкращим способом для схуднення є спорт. Йдеться не про спорт у чистому вигляді, а про його різновиди, а саме: фітнес, аеробіку, степ-аеробіку, аква-аеробіку та ритм-аеробіку.

У великому місті неважко знайти гарний центр спортивних секцій, де спеціалісти допоможуть вам обрати необхідну програму для підтримання гарного чи навіть омріяного стану вашої фігури. Та чи можна бути впевненою, що запропоновані вам вправи не будуть шкідливими для вас, та що не буде зворотного ефекту, а саме погіршення стану здоров’я. Спорт – справа серйозна, а отже, обираючи собі напрямок тренувань необхідно досконало знати, яким саме є комплекс вправ обраної вами секції.

Отож, якщо вас турбує запитання, з ким би порадитись щодо правильного обрання спорт-секції, не будемо розраховувати на поради подруг та розповіді знайомих, звернімося, краще, до справжнього спеціаліста, який розкаже нам про всі тонкощі своєї справи та застереже від неправильного вибору.

Нашим консультантом люб’язно погодилась стати керівник клубу “Sport style” Людмила Салюкова, яка напевне знає як допомогти жінці “знищити” зайву вагу.

Крок за кроком уперед, або чому треба займатися степ аеробікою

Почнемо ми свій екскурс в світ спортивних тренувань з найпростішого, а саме зі степ-аеробіки.

Основа цих тренувань полягає у ритмічних кроках вгору-вниз на спеціальній платформі. Проте, це зовсім не означає, що заняття проходять одноманітно. Весь час під жваву музику разом з інструктором ви вчитеся комбінувати базові кроки і танцювальні рухи, які потім об’єднуються в композицію.

До тренувань треба підходити дуже відповідально, не бажано запізнюватися на заняття, бо без належної розминки організм може зазнати стресу. Також через запізнення ви можете проґавити необхідний порядок рухів.

Варто не ігнорувати поради інструкторів. Перед початком занять необхідно отримати інструкцію щодо правил роботи на степ-платформі.

Новачкам не радять викладатись на всі сто, однак лінуватись також не варто. Якщо щось не виходить, виконуйте базові кроки чи крокуйте на місці.

Такі тренування безпечні. Та не виключено, що після перших занять у вас болітимуть ікри – м’язи гомілки. Та це минеться і ви неодмінно станете степ-королевою: у вас покращиться координація рухів та спритність, зміцняться м’язи ніг.

Деякі секрети степ-аеробіки:

* степ-аеробіка тренує серцево-судинну та дихальну системи,укріплює м’язи ніг, суглоби, зв’язки, збільшує рухливість суглобів, допомагає знизити вагу, покращує гнучкість і координацію, піднімає настрій.
* протипоказань для степ-аеробіки немає.
* для занять степ-аеробікою необхідно підібрати зручний спортивний одяг та головне правильно підібрати взуття. Це мають бути не кросівки для бігу, а спеціальні кросівки для аеробіки. Вони знижують навантаження на стопу, запобігають появі мозолів.
* головна перевага степ-аеробіки – комплексний вплив на всі системи організму, під час якого розвивається витримка та сила.

Фігура мрії завдяки воді!

Про те, що вода – джерело життя, ми дізнались ще в молодших класах школи. А ось про те, що водне середовище можна порівняти зі звичайним універсальним тренажером, знають далеко не всі. І це навіть при тому, що за допомогою води можна моделювати фігуру, боротися з надлишковою вагою та піднімати загальний тонус організму.

Що стосується виникнення аквааеробіки, то тут все дуже просто. Витоком сучасної аквааеробіки вважається лікувальна фізкультура, яка використовувалась для відновлення функцій організму після тяжких травм, переломів, операцій. З часом до вправ додали музичний супровід, і аквааеробіка почала свою тріумфальну ходу країнами та континентами.

Існує доволі багато підвидів аеробіки це: і аква-dance (танці у воді), аква-jogging (легкий біг у воді) і навіть аквайога та аквапилатес.

Одне з нових віянь – вправи з обручем: щось середнє між аквааеробікою та художньою гімнастикою.
Дива в басейні

Основний секрет аквааеробіки полягає у використанні “протидії” води. Під час виконання вправ у воді ви неначе боретеся з нею. Ще одна перевага – легкість та елементарність занять, їх ігровий характер. І, що найголовніше, – витрати енергії у воді в 2-3 рази вищі за вправи на “суходолі”.

Залежно від вашої мети та сподівань, тренер підбере індивідуальну програму. Крім того існують окремі програми для дітей, вагітних, жінок після пологів, жінок похилого віку, хворих в стадії реабілітації, людей з надлишковою вагою.

Заняття аквааеробікою найчастіше радять вагітним жінкам. Із чим це саме пов’язано, ми вирішили дізнатись в нашого консультанта Людмили Салюкової: “Під час вагітності жінка набирає вагу, в неї змінюється вигин хребта, збільшується навантаження на суглоби. Під час плавання чи занять аквааеробікою майбутня мама тренує м’язи, але при цьому не навантажується ні хребет, ні суглоби”.

Якщо у вас серйозні проблеми з зайвою вагою, аквааеробіка підійде вам ідеально. Адже у воді можна себе почувати набагато розкутішою, аніж у залі. Та й навантаження на серцево-судинну систему та суглоби у басейні не так відчутні.
Деякі секрети аквааеробіки:

* протипоказань для занять аквааеробікою майже немає. У групі ризику люди з хворобами шкіри (вода їх може загострити), хворобами профілю “вухо-горло-ніс”. Утриматись від тренувань необхідно в період загострення хронічних захворювань.
* аквааеробіка підходить майже для всіх вікових категорій. Вікових обмежень немає.
* тренування в басейні незамінні для тих, хто проходить реабілітацію після травм хребта, переломів.

Життя у ритмі аеробіки чи просто ритм-аеробіка

Якби ж то в тренажерному залі не було так нудно,а на аеробіці не треба було танцювати та скакати, а ще якби заняття були ефективними, то ми без перешкод би втрачали зайві кілограми, працювали над підтриманням фігури та здоров’я організму загалом… І все ж таке ідеальне тренування є!

Це – ритм-аеробіка, яка поєднує в собі бодібілдинг та аеробіку. Від бодібілдингу залишились штанги та силові вправи в групах, а від аеробіки — запальна музика. Цей вид фітнесу підходить всім, хто мріє про ідеальну фігуру. Не підходить він тим, хто тільки почав займатися спортом. І ось чому. Під час тренування використовуються спеціальні штанги. І хоча кожен може обрати свою вагу та регулювати її протягом всього заняття, штанга є штангою. По-перше, це спеціальний снаряд, з яким треба вміти працювати. По-друге, дуже важливо правильно виконувати силові вправи.

Ритм-аеробіка змушує викладатися на повну, проте не вимотує. Найголовніше – техніка виконання вправ. Щоб не робити помилок, потрібно враховувати поради тренера, намагатись чітко повторювати за ним всі рухи та прислухатись до свого тіла (ви маєте відчувати роботу м’язів).

Новачок у фітнесі ні за що не піде на це тренування,принаймнідруге пропустить точно хоча б тому, що просто не зможе займатись через біль в усьому тілі. Заняття триває годину, але цей час м’язи на стільки сильно працюють, що фізично не підготовленні люди наступного дня після тренування ледве ходять. А ті, хто постійно займаються фітнесом, отримують від ритм-аеробіки все, чого очікують. Стовідсотково гарантується зменшення ваги, гарна фігура, ідеальний стан м’язів та неймовірний приплив енергії.

Деякі секрети ритм-аеробіки:

* ритм-аеробіка – це силове тренування для всіх груп м’язів з використанням штанги. Тривалість заняття – 60 хвилин.
* заняття будуються по-різному. Розпочинати можна з маленької ваги та збільшувати її з кожним підходом чи, навпаки, стартувати з максимальної, а потім зменшувати. Це додасть різноманіття тренуванням та дозволить краще навантажити м’язи.
* ритм-аеробіка не підходить для початківців та протипоказана людям з варикозною хворобою, проблемами хребта та опорно-рухового апарату.
* козир ритм-аеробіки – висока ефективність: за одне заняття навантаження отримують всі групи м’язів. Додатковий плюс – займатися можна разом з партнером: ритм-аеробіка підходить і жінкам, і чоловікам.

Після такої ґрунтовної розповіді ми задали нашому фахівцеві останнє запитання, а саме: “Чи можна виділити якийсь найкращий вид аеробіки, найефективніший і до якого виду схиляються більшість жінок?”

На що Людмила Салюкова відповіла: “Одностайно назвати найкращий вид не можливо, треба враховувати дуже багато критеріїв, також варто не забувати як про позитивні моменти тренувань, так і про можливі ускладнення, що пов’язанні зі здоров’ям.Особисто я найбільше полюбляю аквааеробіку, бо в ній поєднується приємне з корисним, тому, коли запитують моєї поради, я схиляюсь саме до цього виду. А стосовно наших жінок, то всі вони різні та неповторні.

Багато хто обирає весь курс тренувань, не зосереджуючись на чомусь одному, хтось, скажімо, лінується ходити постійно. Звичайно, що таких жінок я намагаюсь не допускати до ритм-аеробіки, бо це дуже небезпечно. Загалом в кожного з видів аеробіки є свої прихильниці. І їх немало. Помітно, що з кожним роком їх стає дедалі більше”.

Приємно бути обізнаною в питаннях, з вашого дозволу, національного масштабу, бо українські жінки аж надто переймаються своєю зовнішністю. Тепер, опинившись перед вибором, ми, користуючись отриманими знаннями та порадами, зможемо з легкістю обрати для себе правильний спосіб боротьби із зайвою вагою.
«Lady M»